1. Взагалі мені здається, все наше життя – це чекання найгіршого і надія на краще.

2. Мужчина формується не тоді, коли затуляється щитом, а тоді, коли піднімає меч.

3. Троянда – як кохання, може завдати болю, якщо не вмієш її узяти.

4. Нікчемність – рідна сестра підлості.

5. Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива.

6. Я всіх люблю, аби не заважали.

7. Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

8. Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання.

9. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли закохана. Так що бажано стабільно підтримувати в ній цей стан.

10. Жінка – як музика, її можна любити навіть не дуже розуміючи.

11. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти в її очах.

12. Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

13. Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.

14. Звичайно ж, Гоголь – це російський письменник, але це – український геній

15. Огидна річ – наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

16. Кожному поколінню сняться свої кошмари.

plan_roboty.doc (296960)

вимоги-до-виконання-письмових-робіт.docx (30745)

Простіть мені усі, кого обрaзилa,
бо в суєті бурхливого життя
я грубо розкидaлaсь фрaзaми,
aле прийшлa порa для кaяття!
Простіть зa те, що чaсом мимоволі,
a іноді по влaсній несвідомості,
я всім вaм зaвдaвaлa болю...
В мені кричить сльозaми голос совісті.
Простіть мені зa зроблене і скaзaне,
зa ненaдaну мною допомогу,
зa ревніть, зa брехню й зa всі обрaзи,
зa нелюбов і зa сердець тривогу.
ℹЛіна Костенко

Я просто жінка… Грішна і земна.

Не ангел я, не перший витвір Бога.

Так легко мною впитись без вина,

Я ж на устах залишу тільки здогад.

Я просто жінка… Суміш сміху й сліз,

Фонтан емоцій, джерело любові.

Я загадка, незвіданість, ескіз,

Рожеві сни і мрії кольорові.

Я просто жінка… Та в усі віки

В моє ім’я творили і вмирали,

З небес  зривали в пристрасті зірки,

Співали солов’ї нічні хорали.

Я просто жінка… Різна для усіх:

Для когось подруга, ну а комусь єдина.

В міцну я дружбу вірю, мов горіх,

А як любов, то тільки лебедина.

Я просто жінка… Та лише мені

Одній дано святе наймення Мати.

Я послана на землю, щоб в вогні

Своїх діток від бід охороняти.

Я просто жінка… Ніжна і слабка.

І в слабкості моя таємна сила.

Жіноча доля, кажуть, не легка,

Та іншої я в Бога не просила.

Олена Іськова